Особливості національної кухні
Що стосується безпосередньо канібалізму, то зіткнутися з його проявами можна було не лише на далеких екзотичних островах. Одна з ісламських легенд сповіщає: після поразки військ пророка Магомета в 625 році від армії керманича Мекки, дочка останнього на імґя Хінд разом зі спільниками понівечила тіла мусульман. У полеглих воїнів було відрізано вуха і носи, з яких Хінд зробила собі вишукані намиста і браслети. У дяді пророка вона вирізала шмат печінки і хотіла його зґїсти, проте не впоралася з процесом ковтання і з щирим жалем сплюнула його на землю, після чого забралася на гору і радісно оголосила про перемогу над ворогом. Цей опис підтверджує глибоку думку дослідників, що значна кількість випадків канібалізму продиктована не банальним голодом, а запальним почуттям нестримної помсти.
Людожерство існувало серед дикунських племен і після появи серед них чемних європейських колонізаторів. Не зважаючи на жорстокі в цьому відношенні закони білої влади, Центральна і Південна Африка, Фіджі, Нова Каледонія, Маркізькі Острови, Гаїті, Південна Австралія, Нова Зеландія продовжували зберігати традиційні туземні уявлення про гуманізм. Один оптимістично налаштований англієць з цього приводу принагідно зауважив: після занять у недільній місіонерській школі окультурені аборигени вирушають в джунглі, де звично пожирають друзів з сусіднього племені. Гурмани Нової Зеландії вважали делікатесом ліве око, бо в ньому, за переказами, знаходилася душа. Отже той, хто ласував цим оком, автоматично жив вдвічі довше. А ось у населення Маркізьких островів спостерігалася цинічна соціальна нерівність - привілеєм споживати собі подібних користувалися виключно вожді, верховні жерці і старійшини.
На індонезійському острові Суматра людожерство мало офіційний статус: дозволялося вживати нічних крадіїв та помічених у сімейній зраді. Злочинця привґязували до трьох стовбів. Після умовного сигналу натовп обурених громадян кидався на жертву і швидкоруч роздирав її зубами, нігтями, різав кінжалами і розрубував сокирами. Мґясо куштували сирим, занурюючи маленькі шматочки у дивний напій з лимонного соку та солі, причому найперший шматочок мав зґїсти скривджений чоловік.
Що вже казати про малоосвічених дикунів, коли згідно кодексу Бусідо самурай мусив зґїсти ще теплу печінку щойно ліквідованого опонента
«УНА-інформ»
