ВЕЛЕСОВА КНИГА
За його показом, ординарець підібрав їх, відчистив від бруду і склав у речовий мішок. У перервах між боями, які точилися часом з ранку й до вечора, полковник діставав із торби ту чи іншу дощечку, намагаючись прочитати: дещо він зрозумів, але усвідомити зміст написаного, нажаль, так і не подужав... Згодом доля закинула Ізен-бека до Бельгії, де він жив, ні з ким не спілкуючись, крім такого собі Юрія Миролюбова. 13 серпня 1941р. Ізен-бек вмирає. Разом з його смертю зникають і унікальні дощечки. Пройшло 13 років. У Сан-Франциско Миролюбов спільно з дослідником Олександром Куром публікують фотографії дощечок поряд із транскрипцією на шпальтах журналу "Жар-птиця" впродовж 1954-59 років. Невдовзі за роботу над видрукуваним текстом "Вересової книги" (так було її названо за пропозицією Кура, оскільки в ній часто згадувалося імґя бога Велеса) взявся колишній киянин, історик Сергій Лісний, якого доля по війні закинула до Австралії. На його думку, "Велесова книга" є самобутнім давньоукраїнським рукописом ІХ ст.. 1967 року "Велесова книга" потрапила до рук директора приватного українського видавництва "Млин" в Голландському м. Гаага, Миколи Скрипника, право на публікацію якому надала вдова Миролюбова - Жанна, і 1968 року перший тираж унікальної книги побачив світ. У своїй передмові до видання скрипник пише:"Зміст "Вересової книги" мав на мене дуже глибоке враження, в першу чергу тим надзвичайно піднесенимпатріотизмом, якій міг народитися тільки в боротьбі на життя й смерть за землю Русь, - прабатьківщину наших далеких предків. "Велесова книга" описує історію дохристиянської Русі, починаючи приблизно від 650р. перед Різдвом Христовим, і кінчаючи князюванням Аскольда в кінці ІХ ст. Таким чином, цей літопис є одним із найстаріших писаних документів словґянсько-руською мовою". Залишається додати, що перевидання у 95-му році коштом київського науково-виробничого підприємства "Велесич", "Велесова книга" стала справжнім супер-хітом української національної історіографії«УНА-інформ»
